США, 1979, Мюзикл Режисерові Бобу Фоссу вдалося створити приголомшливу музичну феєрію й, одночасно, що хвилює до сліз життєву драму головного героя талановитого хореографа Джо Гидеона, у долі якого багато загального з долею самого постановника. Деякі критики ставлять у докір спробу повторити стиль Феллини, але для мене це одна із кращих картин світового кінематографа і я знаю багатьох людей, які із мною погодяться. Хореографія самого Боба Фосса. Оскары за кращий монтаж, музику, роботу художника й костюми. Номінації на "Оскар" за кращу картину, чоловічу роль, режисуру, сценарій, роботу оператора. Гран-прі "Канн-80". (Іванов М.)
, 0, Мюзикл 1. Спроба № 5|2. Я не вернусь|3. Обійми меня|4. Бомба|5. Стіп! Стіп! Стіп!|6. Good Morning, папа!|7. Не залишай мене, улюблений!|8. Убий мою подругу|9. Не залишай мене, улюблений! (Репортаж з фотосесії)|10. От таки справи (Версія пісні "Я не зрозуміла")|11. Океан і три реки|12. Stop! Stop! Stop! (English Version)
Росія, 2002, Мюзикл Режисер, автор сценарію, художник-постановник: Сергій Лысенко|оператор-постановщик: Олег Смирнов|ассоциированный продюсер: Дмитро Колесников||конец канікул. |художественный фільм Сергія Лисенко.|01. Далі діяти будемо ми |02. Закрій за мною двері, я йду |03. Раніше у твоїх очах запалювалися вогні |04. Спробуй проспівати разом із мною
Росія, 1990, Мюзикл Постановка ЛИСИЦЬ'C |Moroz recordz||последний концерт|москва, Лужники, Більша Спортивна Арена, 24 червня 1990 року.|01. Зірка по імені сонце |02. Пачка сигарет |03. Бошетунмай|04. Війна |05. Печаль|06. Група крови|07. Ми чекаємо змін
США, 1970, Мюзикл Фільм про легендарний фестиваль року-музики під відкритим небом у Вудстоке, що одержав "Оскар" як кращий документальний фільм. Цікаво, що одним з монтажерів був Мартін Скорсезе. Серед років-кумирів, що виступили тоді перед багатотисячною юрбою "Джефферсон Эйрплэйн", Джими Хендрикс, Джоан Баэз, Ричи Хэвенс, "Кантрі Джо энд зе Фиш", "Кросби, Стиллз энд Нэш", Джо Кокер, Сантана. Крім унікального шансу лицезреть видатних музикантів у справі, інтерес представляють живі сценки тодішньої "тусовки". (Іванов М.)
Росія, 2003, Мюзикл "День радіо" - це іронічне музичне шоу з життя медиа-бизнеса з елементами істерики, побутового героїзму, цинізму й традиційного російського безладдя. Спектакль про вдачі вітчизняного музичного ефіру, про те, що насправді відбувається на радіо в той час, коли ви його слухаєте. Один день із життя міфічної радіостанції "Як би Радіо". У прямому ефірі цього Радіо проходить лайф-марафон при участі музичних груп всієї напрямків - від хард-рока до блатного романсу. Автор і виконавець всіх музичних номерів - команда "Нещасний Випадок". У програмі: група панків "Барон Тузенбах", рокери "Джон і катапульта" з пісень "48 годин" (Ідучи на роботу, ти не надягла білизну), група "Ліловий пурпурпур" з пісень "Садо-мазо", трэш-металлисты "Залізний дроворуб" і пісня "Чорний Ленін", дует^-дует-бард-дует "Двоє проти вітру" і пісня "Сніжинка", жіноча команда "Кішки академіка Павлова", українська група із частівками рідною мовою, фонограммное поп-тріо Павлов - Мордюкова, Гонина й Черемісіна з хітом "Мучителька перша моя", ресторанні лабухи з хітом "Нічний ларьок" й, звичайно, команда "Нещасний Випадок" з фінальною піснею "Радіо".
Soviet Union, 1982, Мюзикл У Римі початку XIX століття відомий на все місто товстосум дон Паскуалерешил женитися на молоденькій дівчині, однак нічого гарного із цього не вийшло... От основний сюжет комічної опери Гаэтано Доницетти "Дон Паскуале". В 30-х роках її поставив К.С. Станіславський. Автори сучасного фільму дбайливо відтворили це грандіозне подання - геніальна музика, віртуозність вокалу й приголомшлива майстерність бельканто в старої як мир історії.|комическая опера композитора Гаэтано Доницетти
Soviet Union, 1980, Мюзикл Мюзикл по однойменній повісті А. Володина.|своеобразная версія продовження долі героїв роману Сервантеса об Дон Кихоте: Альдонсы-Дульсинеи й Санчо Пансы.|после смерті Дон-Кихота пройшло сім років. Він став легендою. Але яка була подальша доля його вірного зброєносця, а головне - Дами його серця, що звалася Дульсинеей Тобосской? Творці фільму пропонують свою версію подій, случившихся в давній давнині, - настільки ж фантастичну, як і реальну...
Soviet Union, 1977, Мюзикл Облаяний критиками за вульгарність і поступку масовим невибагливим смакам, цей рекордсмен прокату 1979 року раптом може через майже 20 років здивувати й людяністю інтонації в розповіді про популярну співачку, і несподіваною своєю претензією на те, щоб бути цілком точним документом «епохи Пугачовій», у яку ще жив «дрібний політичний діяч Леонід Брежнєв» (відповідно до тодішнього прозорливого анекдоту ). Прізвище Стрельцова сценарист Анатолій Степанов придумав явно за аналогією з дійсної, котру мала Алла Пугачова, що стрімко злетіла нагору зірка радянської естради. Але так уже випадково вийшло, що є подібність між Стрельниковой з «Акторки», стрічки військового років, і Стрельцовой з «Жінки, що співає». Ні, у співачки періоду «мирного застою» відсутні які-небудь непотрібні сумніви в тім, що вона повинна співати. Навпроти, вона по-справжньому одержима своєю професією на шкоду особистого життя - страждає, молить у пісні коханого: «приїдь хоч на годинку», жадає щастя для себе - тієї жінки, що співає. І Стрельцова робить єдино вірний вибір, віддаючи перевагу сцені замість любові, служіння публіці замість сімейного благополуччя. Конфлікт, звичайно ж, розхожий для музичних картин про важкий, але шляхетної місії артисток, що жертвують усім заради «святої до музики любові».
США, 1968, Мюзикл Мультиплікаційні персонажі, що сильно нагадують знамениту четвірку "Битлз", співають і роблять подорож на жовтому підводному човні по фантастичній країні Пепперлэнд, борючись за любов, дружбу, квіти й музику проти злих і поганих виродків - синіх плохишей. Божественна музика "Битлз" 60-х років і психоделическая анімація вдало доповнюють один одного. (Іванов М.)
