Повний моторошного насильства, апокалиптичный й огидний фільм, останній у Пазолини, що був побитий до смерті чоловіком-повією незадовго до його виходу на екрани. Дуже вільна інтерпретація скандально відомої фантазії де Саду "120 днів Содому" переносить глядача в 1944 рік, у республіку Сало на півночі Італії, в останні дні італійського фашизму. Магістрат, банкір, герцог і монсиньор заманюють групу молодих чоловіків і жінок на ізольовану віллу, де їх піддають безжалісним, майже ритуальним катуванням, присвячують бранців у правила гри, побудованої на сексуальних перекрученнях. "У перший раз я знімаю фільм про сучасний світ, - говорив режисер - порушуючи всі мислимі умовності буржуазного смаку". Фільм розділений на три частини відповідно до Пекла по де Саду: коло божевілля, коло екскрементів і коло крові. У результаті, незважаючи на незаперечно геніальні моменти, вийшла картина, що майже нестерпно дивитися. (Іванов М.)